Вперше Саврань зустрічається в історичних джерелах, взв’язку з даруванням містечка Саврань великим князем литовським Витовтом панам Кошиловичам.

З кінця XIV ст. до 1569р. землі Савранщини у складі Східного Поділля входили до Великого князівства Литовського .


99

Литовський князь

Витовт Кейстутович

(1350-1430)

У 1569 р. між Великим князівством Литовським та Польшею при королеві Зигмунті ІІ Августі у м.Любліні було укладено унію, згідно якої дві держави об’єднались в одну – Річ Посполиту.

               3

Польський король

Зигмунт ІІ Август

(1520-1572)

В результаті чого землі Савранщини увійшли до складу Брацлавського воєводства Речі Посполитої. Король отримав необмежене право роздавати землі, чим широко скористались поляки.

4

Герб Брацлавського воєводства

На початку XVII ст.. землі Савранщини належали Замойським, але вони були малозаселені. Канцлерові і коронному гетьману Яну Замовському було доручено закріпитися на безлюдних пустках кордонів Подільського і Брацлавського воєводства. Щоб привабити селян на ці землі, засновувались «слободи» та становлювались «пільгові роки» протягом яких селяни не платили податків і не відробляли панщину.

6

Заступник канцлера короля

Тамош Замовський  

(1594-1638)      

Замовські – польський магнатний рід, вони посідали високі державні посади в Польщі та відігравали важливу роль в громадському житті України .

Найбільш відомі із них Ян Замойський - канцлер і коронний гетьман, прихильник короля Стефана Баторія, і його син Томаш

Замойський – воєвода подільський, київський, канцлер коронний. В 1619 році останній уклав угоду з козаками і брав участь у переговорах 1625р.                    

7

Герб Замойських  

В кінці першої третини XVII ст. «Савранський грунт », який входив до Брацлавського староства було подаровано Станілаву Конецьпольському  

    

8

Коронний гетьман

Станіслав Конецьпольський

(1592-1646)

              9

Герб Конецпольських

Станіслав Конецьпольський – відомий військовий і політичний діяч, краківський каштелян, сандомирський воєвода, польний (з 1616р.), великий коронний гетьман (з 1632). він брав участь в облозі Смоленська (1611), поході на Москву (1612р), битвах із шведським військом у Тридцятилітній війні, у війні з Туреччиною. У Цецорській битві (1620р) потрапив у полон. В 1625,1630,1637-1638рр. очолював війська, що були послані для придушення селянсько-козацьких повстань на Україні.

В 1634р. Станіслав Конецьпольський доручив французькому інженеру – фортифікатору та картографу Гійому Левассеру де Боплану побудувати фортецю Усть - Саврань або Новий – Конецьполь.                                  

10

Гійом Левассер де Боплан

(1600-1673)

Творець перших карт території України на основі інструментальних зйомок.

Він є автором відомого "Опису України"(1651)

Народився Г. Боплан, ймовірно, в м. Руані в 1600г. у дворянкою сім'ї. У 1630г. він залишив Францію і поступив на службу до польського короля. З кінця 1630г. по березень 1647г. Г. Боплан служив військовим інженером південно-східних воєводствах Речі Посполита. У той час українські землі входили до складу польських воєводств. Він керував фортифікаційними роботами на західних і центральних землях України, брав участь в створенні поселень в малонаселеній степовій зоні. У 1647г. Г. Боплан покинув службу і повернувся в Францію.

Укріплення Усть-Саврань було крайнім прикордонним польським поселенням з боку Очакова, тому неодноразово на протязі XVIIст. зруйновувалось турками і татарами

11

Фрагмент карти Г. Боплан.

Фортеця Новий Конецьполь

 

В другій половині XVII ст. землі в межиріччі Савранщини та Кодими, де знаходиться сучасна авранська селищна рада перейшли у власність польського магнатного роду Любомирських  

   

  12

Князь Єжи Павло Олександр Любомирський

Народився:     біля 1669 

Помер:     14 листопада 1735

Варшава

Національність:      поляк

Титул:   воєвода Сандомирський

Конфесія : католицизм

Батько:   Олександр Любомирський

Матір:    Катерина Ганна Сапєга

Рід:  Любомирські

Дружина : Іоанна Кароліна фон

Страугаузен   Тереза Анела з Мішковських

Діти:Анна Кароліна   Станіслав   Йозеф    

13

Герб   Любомирських

В 1793 р. після того як Правобережжя України була приєднана до Росії. Російський уряд купив землі до складу яких входили і сучасні землі авранщини у князя Олександра Любомирського. А в 1798р. за указом російського царя Павла І більша частина Савранщини була подарована генералу-фельдмаршалу І.П.Салтикову.

14

Граф Іван Петрович Салтиков (1730-1805), син Генерал-фельдмаршала Графа Петра Семеновича Салтикова, народився в 1730 році; навчався у будинку свого батька; спочатку служив в гвардії(з 1745 р.), потім при Найвищому Дворі. У званні Камер-юнкера, і (1760 р.) випущений в армію Бригадиром. Він брав участь в знаменитих подвигах Росіян проти Пруссаків; за проявлену хоробрість отримав звання Генерал-майора(1761 р.); отримав від Імператора Петра III орден Св. Ганни(1762) і, після декількох місяців, Олександрівську стрічку в день коронації Імператриці Катерини II. Коли ж на престол вступив імператор Павло І, Іван Петровича зразу ж було призначено шерифом Кірасірського полку, інспектором кавалерії та Київським губернатором.

15 грудня йому був пожалуваний чин генерал-фельдмаршала. а через рік, наприкінці 1797р, імператор Павло І перевів його губернатором у Москву. В 1798р. І.П.Салтикову було подаровано землі на Савранщині. Незадовго до своєї смерті в 1805р. граф продав свій Савранський маєток польській родині – князям Ржевуським.

15

Вацлав Ржевуський

(1785-1831)

   «Чудовий авантюрист по Аравії»,

   який отримав там титул еміра- «Емір

   Золота Борода» . він завів табуни

   арабських коней, заснував школу лірників

-дідіів, які співали українські пісні, складені

місцевим поетом Тимком Падурою.

У Саврані Вацлав Ржевуський завів романтичний бедуїнською-кочовий стиль життя з двірськими козаками й торбаністами. В.Ржевуський став героєм народної пісні «Ревуха». він зміцнив казакофільсько-балагульську моду серед шляхетської молоді. А мета всього цього-завоювати симпатії українців для заколоту, який задумали поляки в 1830р.

Включившись у польське повстання 1830-1831рр., В.Ржевуський помер після битви з російським військом під Дашевом.

Саврань до розряду військових поселень була віднесена 13 березня 1837р., а в 1841р. було складено план містечка Саврань.

У військових поселеннях поєднувась військова муштра із сільським господарством. усе життя селянина було під владою начальства і регулювалось суворими приписами.

Життя військових селян було справжньою каторгою.

На Савранщині були розташовані підрозділи уланського полку, штаб якого містився в Умані.

На основі «закладеного права» одночасно з військовими поселеннями Саврань та деякі села належали Марії Потоцькій та її чоловікові Графу Станіславу Потоцькому.

16

Граф Станіслав Потоцький

За роки існування військового поселення було споруджено 5 цегляних казарм, 6 будинків для офіцкрів, 2 стайні, камяні лазарети, 2 майстерні полкового ділового двору, обозовий сарай, гауптвахту, манеж, склади для боєприпасів та продовольства, пороховий погріб за містечком, кузню, 2 цейхгауза, 2 водяних млини.

Після ліквідації військових поселень, що фактично сталося в 1865р., Саврань з околицями перейшла у розпорядження міністерства державного майна.

У 1775р. в Саврані, в самому містечку, було 37 дворів, а на передмісті 84.

Відомо також, що в 1858р. у Саврані проживало близько 2000 жителів.

На 1889р. в містечку був уже 4371 жителів.

На кінець ХІХ ст. в містечку вулиці були вкриті бруківкою за рахунок Савранського коробкового збору.

На початку ХХст. в Саврані були православна церква, синагога, три молитовних школи та біля 60лавок , також в 1903р. в Саврані працювала приватна лікарня. В Саврані працювала маслобійня, продукція якої йшла на експорт.

Ось такою була історія найзначнішого населеного пункту всієї округи – Саврані.