Інформуємо, що важливо знати і вміти діагностувати найбільш поширені захворювання риб, ефективно здійснювати профілактичні заходи, тому що хвороби риб можуть завдавати великої шкоди рибництву.
Причиною захворювання може бути велика кількість біо- та абіотичних джерел з навколишнього середовища. Всі хвороби можна поділити на заразні та незаразні. Заразні, в свою чергу, поділяються на інфекційні та неінфекційні (інвазійні).
Інвазійні захворювання зазвичай пов'язані з несприятливими умовами розвитку та є результатом ненавмисної безграмотності або свідомо недбалого ставлення людини до водоймища. У будь-якому випадку наявність неінфекційного захворювання вказує на порушення екологічної рівноваги водойми. Це може бути недолік кисню, зміна кислотно-лужного балансу, забруднення води хімічними або органічними речовинами та ін. У більшості випадків усунення причин, що викликали неінфекційне захворювання, веде до зникнення самого захворювання.
Інфекційні хвороби є наслідком шкідливої діяльності живих організмів. Вони передаються від організму до організму і частенько призводять до масової загибелі риби. Найбільш серйозними серед інфекційних хвороб риб є ті, що викликаються вірусами, хвороботворними бактеріями, грибами-паразитами і гельмінтами.
Особливо небезпечні грибкові захворювання, збудниками яких є гриби - паразити - нижчі безхлорофільні рослини, що харчуються живими тканинами вищих рослин і тварин організмів. До найчастіших інфекційних захворювань риб відносять тріенофороз, ботріоцефалез, діплостоматоз, каріоз, найбільшу загрозу для ставкових рибоводних господарств представляють бранхіомікоз, сапролегніоз і іхтіоспорідіоз.
Щодо незаразних, то вони викликані негативними змінами довкілля. До них можна віднести аліментарні захворювання, зумовлені неякісними кормами (токсичними або неповноцінними), а також інтоксикації, перепади температур, надлишок газів, травмування та порушення у гідрохімічному режимі водойми.
Виникнення захворювань тісно пов’язане з багатьма факторами, що впливають на життя риб у водоймі. Так, наприклад, надлишок сірководню або недолік кисню у ставковій воді, вплив стічних вод, які потрапляють у ставки, та інші негативні чинники знижують стійкість риб до захворювань, сприяють поширенню хвороб. Тому при постановці діагнозу необхідно не тільки визначити збудника, а й враховувати фактори, які могли б спровокувати спалах хвороби або стати безпосередньою її причиною.
Для запобігання захворювань риб обов’язковим є:
Для робіт із вселення завозити рибу лише із благополучних щодо інфекційних та інвазійних хвороб господарств, що підтверджується наявністю ветеринарного свідоцтва (форма 1-вет). Риба має бути рухливою, живою, без видимих травм та пошкоджень.
До однієї водойми не бажано завозити рибу різних вікових груп, оскільки це небезпечно виникненням масових захворювань молодших вікових груп риби (вони більш сприйнятливі до хвороб) та їх масовою загибеллю;
при зарибленні водойми дотримуватись рекомендованої щільності посадки риби. Збільшення щільності посадки є стресом для організму риби, який ослаблює захисні сили її організму, а за наявності збудників хвороб створює сприятливі умови для розвитку масових хвороб риби;
ефективно використовувати полікультури, наприклад вирощування коропа з білим і чорним амурами, білим і строкатим товстолобиками; ці риби не тільки більш стійкі до небезпечних для коропа захворювань, але й при їх спільному вирощуванні значно покращують екологічний стан водойм;
проведення лікувально – профілактичних заходів;
дотримання технології вирощування риби;
Використання доброякісних кормів, особливо при вирощуванні риби;
антипаразитарні обробки риби навесні і восени безпосередньо в ставках органічними барвниками, регулярне внесення вапна по воді у ставки при накопиченні в них органічних речовин і хвороботворних мікроорганізмів;
закріпити за кожним ставом окремий рибницький інвентар, знаряддя лову, плавзасоби;
при виявленні трупів риби невідкладно організовувати їх підбір, збирання, знищення та вживати заходи, спрямовані на визначення причини загибелі риби.
